1.5.1 Збереження та реалізація спадкової інформації. Реакції матричного синтезу

Гени, їх будова і функціональна роль

ГЕН (від грец. генос – рід, походження) – це ділянка ДНК, що містить інформацію про первинну структуру молекули білка або РНК і визначає можливість розвитку ознаки.

Ген є ділянкою дволанцюгової ДНК і лише один із ланцюгів кодує мРНК. Цей ланцюг називають антизмістовним. Послідовність нуклеотидів у ньому комплементарна матричній РНК, саме із цим ланцюгом працюватиме РНК-полімераза. Інший ланцюг ДНК за послідовністю нуклеотидів збігається з матричною РНК, що кодується геном. Цей ланцюг називають змістовним. При цьому один ланцюг ДНК може бути антизмістовним для одних генів і змістовним - для інших.

Струкура генів еукаріотів має мозаїчний характер.

Організація генів еукаріотів

Послідовність різних ділянок гену наступна:

  • промотор - ділянка, що відповідає за зв'язування РНК-полімерази;
  • кодувальна частина гена - частина, що кодує РНК. Починається зі старт-кодону (частина гену, що кодує першу амінокислоту білка) і закінчується стоп-кодоном (частина гену, що визначає закінчення амінокислотної послідовності білка);
  • термінатор - місце, в якому РНК-полімераза припиняє синтез.

Кодувальна частина гена еукаріотів містить екзони (кодуючі ділянки) і інтрони (некодуючі ділянки).

У прокаріотів генетичний матеріал має оперонну організацію. Оперон (від лат. operor – працюю) - функціональна одиниця організації геному прокаріотів. До складу оперона входять один або декілька структурних генів. Ці гени відповідають за синтез білків, залучених до одного ланцюжка біохімічних перетворень.

Організація лактозного оперону кишкової палички

Так, лактозний оперон кишкової палички містить спадкову інформацію про три білки, що беруть участь у поглинанні та розщепленні лактози. Структурні гени прокаріотів не мають мозаїчної структури, тобто в їхньому складі немає розподілу на кодувальні (екзони) й некодувальні (інтрони) ділянки.

Реакції матричного синтезу

Реакції матричного синтезу – це реакції синтезу нових молекул точно відповідно до плану, закладеного в структурі молекул, що вже існують.

До реакцій цього типу відносять:

  • реплікацію;
  • транскрипцію;
  • трансляцію.

Реплікація:

Представляє собою процес подвоєння молекули ДНК за участю фермента ДНК-полімерази.

Процес включає в себе наступні етапи:

  • розкручування подвійної спіралі ДНК, ферментом геліказою;
  • прикріплення ДНК-полімерази до одноланцюгової ДНК 
  • нарощування нового ланцюга за принципом комплементарності. Це нарощування може відбуватися тільки у напрямі 5'-3 (лідуючий ланцюг);

Реплікація ДНК

  • ліквідація розривів між фрагментами Оказакі у відстаючому ланцюзі за допомогою ДНК-лігази.

Мал. Структура реплікаційної вилки ДНК. Оскільки обидва ланцюги дочірньої ДНК полімеризуються у напрямку 5' → 3', ДНК, синтезована на відстаючому ланцюзі, повинна спочатку синтезуватися в у вигляді ряду коротких молекул ДНК, що названють фрагментами Оказакі. Фрагменти Оказакі синтезуються на відстаючому ланцюзі послідовно, причому чим ближче до вилки, тим «новіше».


Транскрипція: 

Транскрипцією називають процес, за допомогою якого послідовність основ в одноій із ділянок ланцюга ДНК «переписується» в комплементарну послідовність основ мРНК.

Подвійна спіраль ДНК розкручується внаслідок розриву відносно слабких водневих зв'язків між основами двох одиночних ланцюгів ДНК. Тільки один з цих ланцюгів може бути обраний як матриця для утворення комплементарного одиночного ланцюга мРНК.

Транскрипція здійснюється у кілька етапів:

1. Ініціація (лат. injicere – викликати) - утворюється кілька початкових кодонів іРНК.

2. Елонгація (лат. elongare - подовжувати) - нитки ДНК послідовно розплітаються, звільняючи місце для РНК-полімерази, що пересувається. Молекула іРНК швидко подовжується.

3. Термінація (лат. Terminalis - заключний) - досягаючи особливої ділянки ланцюга ДНК - термінатора, РНК-полімераза отримує сигнал до припинення синтезу іРНК. Транскрипція завершується. Синтезована іРНК дозріває у результаті процесингу та прямує з ядра в цитоплазму.

Трансляція: 

Процес трансляції полягає у синтезі білка на рибосомі за матрицею іРНК. Послідовність кодонів іРНК перетворюється на послідовність амінокислот.

Безпосередньо перед трансляцією амінокислоти приєднуються до відповідних молекул тРНК. Трансляцію можна поділити на кілька стадій:

1. Ініціація

Інформаційна РНК приєднується до рибосоми, що складається з двох субодиниць. Поза процесом трансляції субодиниці рибосом перебувають у розібраному стані.

Перший кодон іРНК, старт-кодон, АУГ опиняється у центрі рибосоми, після чого тРНК приносить амінокислоту, відповідну кодону АУГ – метіонін.

2. Елонгація

Рибосома робить крок, іРНК просувається на однин кодон: у фазу елонгації ця подія відбувається десятки тисяч разів. Молекули тРНК приносять нові амінокислоти, що відповідають кодонам іРНК. Амінокислоти поєднуються одна за одною: між ними утворюються пептидні зв'язки, молекула білка подовжується.

Мал. Трансляція: 1 - рибосома; 2 - кодон; 3 - антикодон; 4 - амінокислота; 5 - наростання поліпептидного ланцюга.

3. Термінація

Синтез поліпептидного ланцюга у певний момент завершується. Сигналом до цього є так звані стоп-кодонів: УАГ, УГА, УАА, які у певний момент опиняються у центрі рибосоми. Вони відносяться до нонсенс-кодонів (безглуздих), які не кодують жодну амінокислоту. Їхня функція - завершити синтез білка.

Генетичний код і його основні властивості

Коли Вотсон і Крик в 1953 р. заявили про спіральну структуру ДНК, вони висловили також припущення, що генетична інформація ція, яка передається з покоління та контролює життєдіяльність клітини, укладена в молекулі ДНК у формі послідовності основ. Після того як було показано, що ДНК кодує синтез білкових молекул, стало зрозуміло, що послідовність у ДНК повинна кодувати вати послідовність амінокислот в білкових молекулах. Цей зв'язок між основами та амінокислотами відома під назвою генетичного коду.

Таблиця генетичного коду (мРНК)

Властивості генетичного коду:

  • триплетність - три основи (триплет) в молекулі ДНК кодують одну амінокислоту в молекулі будь-якого білка. Комплементарні триплети мРНК називають кодонами;
  • виродженість - амінокислоти кодуються не одним, а декількома кодонами;
  • лінійність;
  • універсальність - одні і ті ж триплети кодують одні й ті ж амінокислоти у всіх організмів.

Репарація ДНК

ДНК – це єдина макромолекула клітини, яка здатна усувати (репарувати) пошкодженняня, що виникають у її структурі. Комплементарне спарювування лежить в основі не тільки реплікації ДНК, а й процесу відновлення вихідної структури ДНК при репарації пошкоджень молекули. Одночасне пошкодження обох ланцюгів в одному місці та дволанцюгоові розриви часто виявляються летальними для ДНК, оскільки такі дефекти репаруються лише в окремих випадках.

Найчастіше відбувається розрив глікозидних зв'язків між пурином (аденін, гуанін) та дезоксирибозою N (депуринізація) при підвищенні температури. За добу в клітині людини відбувається від 5000 до 10 000 актів депуринізації. Якщо не приймати ніяких заходів, це призведе до порушення реплікації та експресії генів. Багато змін у структурі ДНК відбуваються під дією хімічних речовин, присутніх у навколишньому середовищі. Не менш руйнівними можуть бути і фізичні впливи.

Репарація пошкодженої ДНК шляхом заміни модифікованих нуклеотидних залишків


Завдання 1.

Гормон глюкагон має білкову природу. Визначте кількість нуклеотидів у складі гена, що кодує цей білок, якщо молярна маса білка становить 2 900, а молярна маса амінокислоти - 100. Візьміть до уваги: ген, що кодує цей білок, містить 40% інтронів.

Рішення:

Ми знаємо, що кожну амінокислоту кодує триплет нуклеотидів. Ці нуклеотиди є екзонами, оскільки вони кодують синтез білка (інформативна ділянка).

Отже, ми можемо дізнатись кіл-ть екзонів у гені.

29*3 = 87 — екзонів у гені.

Так як за умовою у гені міститься 40% інтронів, то очевидно, що екзони складають 60%. Тепер дізнаймося загальну кіл-ть нуклеотидів у гені, склавши пропорцію:

87 — 60%

х — 100%;

 х = 87*100/60 = 145 — загальна кіл-ть нуклеотидів в одному ланцюзі ДНК  (оскільки інформація про білок зчитується лише з одного ланцюга).

Ген  — це фрагмент ДНК, яка складається з двох ланцюгів, отже кількість нуклеотидів у гені:

145*2 = 290

Відповідь: 290 нуклеотидів у складі гена, що кодує глюкагон. 

Немає коментарів:

Дописати коментар